"Его-документи" про умови депортації та адаптації сімей греко-католицьких священників на Далекому Сході у 1950-1953 рр.

Abstract

Мета статті. За допомогою «его-документів» відтворити умови депортації та адаптації сімей греко-католицьких священників на Далекому Сході протягом 1950–1953 рр. Методологія дослідження. До активу «его-документів» віднесемо фіксацію найменших подробиць (до дня чи навіть години), часу арешту, «психологізм» транспортації депортованих, побутові умови перших місяців адаптації на чужині тощо. До пасиву – значний відсоток суб’єктивізму, однотипність подібних історичних пам’яток (такі дані належить перевіряти і зіставляти з іншими першоджерелами), часто нерозбірливий почерк (абоненти писали простим олівцем) тощо. Наукова новизна. У статті автор уперше пропонує розширений перелік греко-католицьких священників, які напередодні депортації на Далекий Схід опинилися у львівському, бориславському, брошнівському та коломийському пересильних лагерах упродовж грудня 1949 – травня 1950-х рр. Висновки. Увагу привернули священичі родини, які опинилися у тюремних умовах, відчули на собі лихоліття виселення та важкі умови повсякденного життя на засланні у Хаба-ровському краї на початку 1950-х рр. Розкриваються повсякденні умови депортації отців на Далекий Схід упродовж травня 1950 р. Значна увага звертається на житлові умови, умови праці, дозвілля спецпереселенців. Першоджерельну основу статті склали матеріали приватного архіву родини Сірецьких, де зберігаються «его-документи» (щоденник отця Антіна Сірецького, нотатки для пам’яті сина священника – Любомира Сірецького та листування з-поміж членами родини).