Catalonia and Catalans in Carles Puigdemont Political Discourse: In Search of National Identity

Abstract

Мета дослідження – визначити специфіку формування каталонської ідентичності у публічних виступах К. Пучдемонта у 2016 – 2018 рр. Специфіка обраної теоретико-методологічної моделі дослідження полягає у залученні комплексу різнопланового інструментарію (досягнення у галузі критичного дискурс-аналізу, лінгвістики, історичній науці, політології та соціології) для аналізу образів Каталонії та каталонців у сучасному політичному просторі Іспанії. Aвтори висунули гіпотезу дослідження, яка полягає у припущенні, що каталонська ідентичність, яка має ознаки національної у політичному дискурсі К. Пучдемонта, використовується як один з провідних важелів впливу на суспільну думку. У статті визначено історичні умови, в яких К. Пучдемонтом було сформовано основні складові каталонської ідентичності в рамках визначених дискурсивних стратегій. Для аналізу і систематизації інформації були використані такі методи, як історичний підхід, контент- та івентаналізи, дискурс-аналіз та елементи статистичного аналізу. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в історичному контексті аналізуються дискурсивні стратегії у формуванні ідентичності, які були використані К. Пучдемонтом у публічних виступах. Саме цей політик мав значний вплив на зародження та розгортання Конституційної кризи у Каталонії у 2017 – 2018 р. Висновки. Під час дослідження автори зазначили історичні умови, які, з одного боку, вплинули на формування механізмів вербалізації культурних та національних цінностей Каталонії та націоналістичної ідеології у політичному дискурсі, а з іншого, слугували плідним тлом для реалізації цих механізмів. З’ясовано, що К. Пучдемонт використовує різні стратегії для досягнення комунікативної мети і створення позитивних образів Каталонії та каталонців у свідомості аудиторії. Політик орієнтується на стратегію самоідентифікації та авторепрезентації для концептуалізації центральних образів його політичних промов. Стратегія поділу на “своїх” та “чужих” реалізується за допомогою протиставлення каталонської та іспанської ідентичностей, а також за допомогою зіставлення Каталонії і Іспанії як вищого й залежного, агресора і жертви, гнобителя та захисника. Політичними наслідками такого дискурсу можна вважати поляризацію суспільства та економічний спад Каталонії.