Репресії проти радянських репатріантів після Другої світової війни: формування політики непам'ятання в СРСР

Abstract

Мета дослідження полягає в аналізі причин та особливостей репресивної політики радянської влади щодо власних громадян, які в силу різних причин у роки Другої світової війни опинилися у статусі переміщених осіб за межами СРСР. Метою дослідження є також вивчення особливостей формування політики непам'ятання у Радянському Союзі щодо форм та методів процесу репатріації і репресій проти репатріантів. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних історичних методів. Дотримано принципи науковості, історизму, системності, верифікації, об'єктивності та ціннісного підходу до досліджуваних явищ. Міждисциплінарне дослідження орієнтоване на залучення історико-порівняльного й історико-системного методів, прийомів мікроісторичного аналізу. Наукова новизна полягає у продовженні студій, започаткованих вітчизняними та зарубіжними дослідниками, зокрема, репресивної політики радянської влади щодо власних громадян, які після Другої світової війни були репатрійовані в СРСР із західних окупаційних зон та радянської зони окупації. Висновки. Керівницво СРСР доклало максимальних зусиль аби повернути до країни радянських громадян, які опинилися після закінчення Другої світової війни в Європі як переміщені особи. Принизливі умови репатріації та фільтрації продемонстрували ставлення радянського режиму до репатріантів. Радянська тоталітарна держава зробила усе, аби повоєнне радянське суспільство було ізольоване від «неблагонадійних елементів», витрачаючи заради досягнення цієї мети колосальні кошти, задіючи значні людські та матеріальні ресурси. Створюваний десятиліттями міф про «чудове життя у соціалістичному суспільстві» продовжував підтримуватися і після війни, а тому допустити в радянський соціум осіб, які несли потенційну загрозу сформованому міфові було небезпечно. Громадянам, яким довелося пройти репатріацію та принизливі процедури перевірок і фільтрацій, фактично, війна закінчувалася лише за ворітьми перевірочно-фільтраційних пунктів. Над ними, та їх рідними ще кілька десятиліть висіло тавро «перебував на окупованих територіях», яке, фактично, багато у чому обмежувало нормальне існування у радянських реаліях. Репресії проти радянських репатріантів, – це ще одна злочинна сторінка радянського режиму, яка заслуговує на різностороннє дослідження і повернення із непам'ятання.