Голодомор 1932-1933 років: геноцидна спрямованість, спроба підрахунку втрат

Abstract

Мета дослідження – запропонувати новий підхід до визначення ознак Голодомору 1932–1933 рр. в Україні як геноциду української нації через аналіз директивних документів і свідомих зумисних дій влади СРСР щодо організації цього злочину, а також представити методику підрахунку втрат на основі аналізу первинних документів українських архівів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об?єктивності, на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі аналізу первинних документів українських архівів уперше пропонується визначати ознаки геноцидної спрямованості Голодомору 1932–1933 рр. через аналіз свідомих зумисних дій влади, які зафіксовані в її документах. Висновки. Аналіз первинних документів українських архівів є важливим і перспективним напрямом дослідження, адже саме вони дають можливість підтвердити цілеспрямований злочинний намір з боку вищого партійно-державного керівництва СРСР упокорити українство шляхом голодного мору. Це проявлялося через вилучення продовольства, заборону виїзду голодних селян за хлібом до Білорусі, Росії та Закавказзя, приховування інформації перед світом, відмова від продовольчої допомоги від Заходу, припинення українізації в УСРР і її повної заборони в інших союзних республіках, а також завезення до вимерлих українських сіл переселенців з Росії та Білорусі з метою змінити автохтонне етнічне представництво в конкретних регіонах на російськомовне. Що стосується підрахунку втрат, то пропонований історико-статистичний підхід дає можливість на основі аналізу документів визначити їхній мінімальний обсяг в 7,123 мільйона жертв, а завдяки історико-демографічним розрахункам цей показник може сягати понад 9 мільйонів осіб.