Вразливість як особливість людської природи за умов антропологічних викликів новітніх технологій

Abstract

Метоюстатті єфілософський аналіз вразливості як невід’ємної ознаки людської онтології за умов антропологічних викликів новітніх технологій. Методологічною основою дослідження стала теорія суб’єктивності та проблематика феноменології тілесності як фундаментальних складових людини. Метод діалектико-категоріального аналізу дозволив звести вразливість до «поняття» як єдності всезагального, особливого та одиничного. Також ми спирались на пізнавальний потенціал сучасної біоетики, що поєднує різні філософсько-теоретичні підходи в розумінні живого і людськості як такої. Наукова новизна. Експоненціальний розвиток інформаційних технологій і цифровізації спричинив за собою нові форми вразливості людини.Межі між людиною і машиною стають прозорими, оскільки нелюдське стає суттєвою частиною (пост)людського почуття ідентичності.Проблема вразливості актуалізує значимість живого в сучасному технократичному просторі. Вразливість не потрібно вважати негативною ознакою. Бути людиною – значить бути вразливою. Вразливість як конститутивна реальність людини, як універсальний стан людства нерозривно пов’язана з відповідальністю та обов’язком як нормою моральної дії. Вразливість як етичний принцип встановлює логіку етичної раціональності, яка повинна бути присутня при розробці та впровадженні нових технологій. Висновки. Пом’якшення вразливості полягає не в подоланні людського або критичного ставлення до науково-технічного поступу, а в поглибленні та збереженні людського. Філософія й релігія, на наш погляд, відіграють важливу роль в запобіганні руйнівних для людини наслідків зустрічі з новими технологіями. Необхідно розвивати в дітях, молоді здатність до критичного мислення, міру їх внутрішньої свободи та відповідальність.