Суперечність як джерело розвитку особистості

Abstract

Метою статті є приведення до єдності психологічного і філософського дискурсів щодо особистості. Це здійснюється через застосування категорії суперечності до особистості та через ілюстрацію того, що прикладні психологічні методики, мають філософське коріння. Методологічними засадами дослідження є використання діалектичного методу, який є адекватним реальності, що розвивається. Особлива увага приділена застосуванню категорії суперечності в дослідженнях людини. Використання категорії суперечності, має певні особливості, які потрібно враховувати. Інакше – результати дослідження не будуть відповідати дійсності. Якщо принцип суперечливості застосовувати правильно, то щезає невідбутна протиставленість теорії практиці, а дослідник отримує потужний методологічний існтрумент задля дослідження людини. Наукова новизна. Встановлюється необхідний логічний зв'язок між діалектикою як універсальним філософським методом мислення, та сучасними прикладними психологічними методиками корегування особистості. Висновки. Принцип суперечливості, який лежить в основі діалектичної філософії застосовний до вирішення проблем людини, які вникають в сучасному світі. А ті психологічні методики, які використовують психологи (гештальт-терапія, нлп, тощо), мають філософське коріння і, практично реалізують те, про що людство каже з моменту виникнення цивілізації. І це не дивно – адже ситуація людини перед обличчям буття існує з моменту виникнення людства. Насправді немає ніякої суперечності між психологічним та філософським опануванням світу. Адже, і психологія, і філософія є вимірами одного єдиного знання про людину, яке людство напрацьовує з моменту власного виникнення. А також – немає ніякої суперечності між теорією та практикою, ця «суперечність» є надуманою, яка існує скоріше в голові окремого дослідника, ніж насправді.