Трагізм політики як особливого образу дії: перечитуючи Ранс’єра

Abstract

Мета роботи. Ставиться завдання виявити у естетичних візіях Ранс’єра домінантну мотивацію звільнення світу від наявної на певний момент форми упорядкування суспільного буття, проте очевидно, що всупереч ствердженню повернення політики, те, як Ранс’єр трактує її, говорить про інше – власне політичні звичні засоби безпорадні, що назване «трагізмом», але при цьому установка на зміну зберігається і реалізується по-іншому. Методологія. У статті застосований метод поглибленого рефлексивного читання, що передбачає таку критико-аналітичну експлікацію, яка стосується не стільки самого твору, скільки тих рис антропологічної ситуації, свідченням яких постає тематика теоретичного дослідження. Значущим є і метод діалектико-логічного аналізу – робота з поняттями, які припускають витончене розрізнення і взаємне перетворення. Наукова новизна. Всупереч тезам про «кінець філософії» концепція політики Ранс’єра має риси філософського дискурсу: по-перше, сама постановка питання типова для філософії з часів Канта: «як можлива політика»; по-друге, читання його текстів засвідчує наявність такого змісту, який упущений загальновизнаним вживанням, що споріднене саме з пошуками істини, характерними для філософського дискурсу з часів античності. Проведена смислова аналітика понять La mesentente і Le partage du sensible засвідчує: сама морфологічна будова цих концептів вказує на специфічну «позитивну негативність» першого; у другій філософемі наявний зв’язок з діалогічною філософією і філософією Маркса, синтезуючою Геґеля і Фейєрбаха. Лексема partage орієнтує на таке мислення, яке відповідає ідентичності через порушену тотожність, тобто єдність самості (або цілісність суспільства) включає у себе інаковість, а не виключає її. Амбівалентність лексеми sensible постає засобом, завдяки якому політика осмислюється не як феномен державно-владних структур, як базова засада людського буття по конституюванню спільної справи. La mesentente і Le partage du sensible синтезовані як Dissensus. Висновки. Певною мірою, апологія політики у Ранс’єра може прочитуватись як апологія філософії.