Проблема досконалої людини як проблема сталого суспільства у глобалізованому світі

Abstract

Метою статті є звернення до витоків східної, точніше, китайської антропології, що сформувала образ досконалої людини, та обґрунтування актуальності аналізу цього образу для поширення цінності моральності на сучасну європейську масову свідомість, яка переживає кризу у зв’язку з ідейним вакуумом щодо зразків поведінки та засобів життя. Методологія. Продуктивним є застосування методів історико-філософського аналізу та філософсько-антропологічного підходу до можливості проаналізувати та дослідити проблему самовдосконалення людини, її мотивів та культурний фон, який сприяє цьому феномену. Наукова новизна. У статті розглянуто реалії кризи індустріальної людини, який настав через девальвацію ідеї Людини та ідеалу людини Нового часу, що актуалізує сьогодні звернення до антропологічних напрацювань давньокитайської філософської думки, яка зберегла образ досконалої людини та визначила основні критерії щодо її ідентифікації. Сформувати образ досконалої людини нашої епохи можна тільки на основі аналогічних образів попередніх епох, тому звернення до східної мудрості сприяє філософському осмисленню реконструкції ідеалу людини, зрозумілого та прийнятого масовою свідомістю. Запропонована модель гармонійної людини є кроком на шляху побудови прикладного філософсько-антропологічного знання про саморозвиток людини в зада-них кризою умовах. Висновки. Перше, що впадає у вічі під час знайомства з концепцією ідеальної людини у давньокитайських трактатах, – це розуміння феномена самовдосконалення як умови духовного розвитку. Другий момент, який також хотілося б відзначити, – це розуміння духовного розвитку через удосконалення моральної свідомості, яке можливе внаслідок кропіткої роботи особистості над рисами свого характеру. Умовою чи мотивацією до самовдосконалення виступають певні здібності людини, головною з яких є здатність до змін або трансформацій. У цьому контексті розкривається сенс відомої пари протилежностей: добра та зла. Добро – це здатність до оновлення, най-вища форма творчості; зло – відсталість, гальмо, нездатність до оновлення. Це третій момент, на який також хотілося б звернути увагу. Два генія китайської філософської думки – Лао-цзи та Конфуцій – розвивали концепцію досконалої людини, ідентичну за цілями, але різну за способами досягнення. Отже, сучасна європейська людина, що має здатність і мотивацію до змін, може вибрати собі один із варіантів, запропонова-них китайською антропологією та психологією. Для досягнення кар’єрного зростання та матеріального добробуту підходить концепт Конфуція, такий популярний у сучасному Китаї. Якщо людина прагне глибинних метаморфоз, то їй буде корисним досвід даосів, популярний серед прихильників сучасної позитивної психології.