Просвітницька діяльність як наріжна організаційно-методична засада філологічної підготовки студентів Львівського університету(XIX - початок XX ст.

Abstract

Історія становлення та розвитку української філологічної освіти в Західній Україні другої половиниХІХ – початку ХХ ст. пов’язана з Львівським університетом імені Яна Казимира. За цього періоду в межах філософського факультету (на філологічному відділенні) відбуваються істотні зміни, які торкалися мовної підготовки студентів: акцент зроблено на порівняльному мовознавстві, вивченні слов’янських мов (польської,болгарської, старослов’янської і чеської), романських мов (цьому сприяло створення відповідних кафедр), атакож східних мов (гебрейська, арамейська, арабська, арамейська, ассировавилонська, санскрит,старовірменська (грабар). Студенти-філологи здобували ґрунтовну мовну підготовку, чому сприяли належне академічне середовище, потужна філологічна школа. Як окремий науковий напрям вивчався розвиток народознавства в Галичині. Початок ХХ ст. – період активних пошуків українства щодо реалізації ідеї створення українського університету у Львові. До цього спричинилися не тільки відомі політики, громадські діячі, педагоги, а й письменники, науковці (члени НТШ), студентство (“Академічне братство”, “Ватра”,“Академічна громада” та ін.) Львівського університету. Громадські ініціативи українських студентів тавикладачів Львівського університету мали велике значення для утвердження з-поміж українства ідеї національної університетської освіти, це створювало добре підґрунтя для популяризації “університетської справи”, пошуку моделі організації та розвитку “окремішного” українського університету.