Романтична традиція Крістіана Дітріха Ґраббе в рецепції Володимира Державина

Abstract

Стаття присвячена осмисленню рецепції творчості драматурга Крістіана Дітріха Ґраббе та його ролі в розвитку німецької культури ХІХ століття Володимиром Державином – українським літературознавцем, мовознавцем, істориком, теоретиком української літератури, культурологом, перекладачем, критиком, поетом та публіцистом. Стаття має на меті представити погляди В. Державина щодо специфіки романтичної традиції у творах німецького митця та подати загальну характеристику його творчого методу, а також з’ясувати особливості інтерпретації індивідуального стилю К.Д. Ґраббе. У процесі роботи над аналізом розвідки про життя і творчість німецького драматурга встановлено, що В. Державин прагнув засвідчити культурні зв’язки українського й німецького народів, а переклад та інтерпретація творів німецької літератури, ознайомлення українських читачів з ними були важливими чинниками для українсько-німецької культурної взаємодії. В. Державин аналізує причини та умови, які впливають на виникнення чи зміну літературних напрямів, зокрема констатує неоднорідність поширення та представлення романтичної естетики в різних національних літературах. Його висновки щодо культурної ситуації в Німеччині у ХІХ столітті згодом були суголосні із дослідженнями українських та німецьких літературознавців ХХ–ХХІ століть. У дослідженні окреслено доволі критичну оцінку В. Державина творчості К.Д. Ґраббе, коротке і складне життя якого припало на непростий і переломний період пошуків та самоідентифікації митців-романтиків у Німеччині. Також проаналізовано три періоди творчості К.Д. Ґраббе, які відповідають прагненням автора знайти свій особливий стиль і, на думку В. Державина, є певним синтезом романтичного (вплив руху «Буря і Натиск»; твори «Жарт, сатира, іронія та дещо серйозніше» (1822), «Герцог Теодор Ґотляндський» (1822) та «Марій і Сулля» (1823–1827), реалістичного (вплив творчості В. Шекспіра; твори «Гогенштавфени» (1829–1830), «Цісар Фрідріх Барбароса» (1829), «Цісар Генріх VI» (1829) та натуралістичного (твори «Наполеон, або Сто днів» (1831), «Германова битва» (1835–1836), «Ганнібал» (1835) світобачення. Отже, стаття певною мірою являє собою спробу Володимира Державина осмислити творчість Крістіана Дітріха Ґраббе, повніше окреслити портрет німецького драматурга, розкрити спонуки його вчинків та глибину його думок та ідей.