Рятування українцями та поляками євреїв Західної України під час Голокосту

Abstract

Рятування євреїв під час Другої світової війни – одна з найменш досліджених тем в історіографії Голокосту. Дистрикт «Галичина», який був одним із ареалів тотального нацистського винищення євреїв, водночас став регіоном, звідки походила значна кількість Праведників народів світу – українців та поляків. Стаття присвячена аналізу мотивацій, які визначали рішення людей допомагати євреєм в умовах надзвичайного рівня небезпеки для себе та своїх близьких. Висвітлено реакції окупаційної влади на акції порятунку з боку неєврейського населення. Незважаючи на однозначність нацистських розпоряджень щодо максимально суворого покарання осіб, які надавали сприяння євреям, реальна практика впровадження таких санкцій варіювалася. Проаналізовано основні детермінанти (соціального, економічного, релігійного характеру), які відігравали важливу роль у прийнятті рішень щодо долучення особи до процесу рятування. Зроблено висновок, що жодна політична сила, яка у тій чи тій формі могла вплинути на порятунок євреїв, так і не провадила їх системного порятунку у Західній Україні, та попри це виживання переслідуваних стало можливим саме завдяки подвигу окремих представників польського та українського народів.