Корифеї дрогобицької вокальної сцени Корнелій Сятецький та Богдан Базиликут: виконавський та педагогічний аспекти діяльності

Abstract

На зламі ХХ–ХХІ століть в Україні потужним осередком популяризації вокального, інструментального та хорового мистецтва й науки виступає Дрогобич. Дана розвідка покликана представити та проаналізувати діяльність видатних постатей вокально-академічного мистецтва дрогобиччини. Засновником дрогобицької вокальної школи (академічного співу) вважається Микола Якович Копнін – відомий педагог-вокаліст. Серед його учнів: народні артисти України Богдан Базиликут, Ігор Кушплер, Іван Мацялко, Марія Шалайкевич, Мар’ян Шуневич; заслужений діяч мистецтв Олег Цигилик; заслужений працівник освіти України Корнель Сятецький; заслужені працівники культури України Степан Дацюк, Богдан Щурик, а також низка співаків, серед яких Галина Баб’як, Микола Багрій, Ірина Василюк, Григорій Вільховий, Ігор Возний, Роман Зарицький, Клавдія Ковшевацька, Марія Лев, Степан Тимчишак, Галина Цимбала, Валентин Чубріков. Сам М. Копнін навчався у харківського професора П. Голубєва й вдосконалював свою вокальну майстерність у відомого італійського педагога-вокаліста Карло Баррера. Протягом усього свого життя він завжди з великою вдячністю згадував цього видатного співака-педагога, який навчив його мистецтву «витонченого співу» – bel canto. У передвоєнні роки, М. Копнін – соліст Харківського та Київського оперних театрів. У повоєнні роки сім’я М. Копніна переїжджає до Дрогобича. До 1959 року митець працює солістом Дрогобицької філармонії. Паралельно розпочинає педагогічну діяльність із солістами філармонії, згодом – викладач постановку голосу на кафедрі музики і співу (з 2001 року – кафедра народних музичних інструментів та вокалу) Дрогобицького педагогічного інституту імені І. Франка (з 1998 року – Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка). Пропонуємо, на прикладах виконавської та педагогічної діяльності корифеїв дрогобицької вокальної сцени Корнелія Сятецького та Богдана Базиликута розглянути модель дрогобицької вокальної школи за наявності спадкоємності педагогічних та виконавських принципів у декількох поколіннях педагогів-виконавців; розгортанні позицій школи в глибину (триєдність педагогічних ланок: школа – коледж – ЗВО); розвитку установчих засад школи вшир (діяльність учнів послідовників у містах і селах краю, їх концертна та педагогічна діяльність поза регіоном, на теренах й за межами України).