Імпресіоністична домінанта Прелюдів Миколи Фоменка

Abstract

Дослідження розкриває фортепіанний доробок українського композитора, піаніста, педагога, музичного критика Миколи Фоменка. Висвітлено сторінки життя зазначеного митця з Харкова як в Україні, так і в Америці, до якої прибув на початку ХХ століття. В інонаціональному просторі він працював педагогом в Українському музичному інституті, виступав на концертній естраді з сольними номерами і як концертмейстер, займався публіцистичною діяльністю, друкуючи дописи про професійні здобутки українських музикантів, котрі своїми творчими здобутками утверджували українське мистецтво на американському континенті. Наведено композиторські напрацювання в жанрі опери, в симфонічній, театральній, камерно-вокальній музиці, в опрацюваннях пластових пісень, інструментальних п’єсах. У статті дослідниця зосереджує увагу на доробку М. Фоменка в царині фортепіанної музики. Митець створив низку творів великої та малої форм. Виявлено індивідуальні ознаки цих композицій, яким притаманні глибокий ліризм, щирість відчуттів, прониклива романтичність, український характер. Здійснено музично-естетичний та інтерпретаційний аналіз «Прелюдів» М. Фоменка, які в другій половині ХХ століття широко увійшли до концертних програм мистецьких імпрез та виконавського репертуару видатних українських піаністів – Люби Жук, Лінди Трентачості, Таїсії Богданської. Наведено перелік митців української діаспори, які збагатили своїми творами один із старовинних музичних жанрів – прелюдію. До них належать: Ф. Якименко, Р. Придаткевич, П. Печеніга-Углицький, Т. Микиша, І. Мельник, А. Рудницький, В. Грудин, В. Шуть, І. Білогруд, С. Яременко, Ю. Фіала, О. Бобикевич. Композитор М. Фоменко створює художньо-цінні взірці безпрограмних прелюдів, котрі вийшли з-під його пера у Нью-Йорку 1958 року. Досліджено широке застосування М. Фоменком у циклі «Прелюди» романтичної та імпресіоністичної стилістики, котра проявляється в об’ємній просторовості та багатстві регістрового колориту фортепіанного викладу, широкій палітрі динамічних та агогічних нюансів, застосуванні ілюзорно-педальної техніки. Розглянуто інтерпретаційні проблеми, до яких належать: проникнення та відтворення експресивно-патетичної образності, монументальності; передача колористичних звукових ефектів; володіння диференціацією трипланової фактури, октавно-акордовою технікою та гнучким відчуттям імпровізаційності.