Епічні твори в репертуарі жінок-бандуристок: традиції та новітня виконавська тенденція ХХ століття

Abstract

У статті проаналізовано специфіку формування епічного жіночого репертуару у бандурному виконавстві у контексті його трансформації стосовно гендерної приналежності жанрів. Зазначено, що кобзарське мистецтво як невіддільний і вагомий складник національного культурно-мистецького простору, пройшовши у своєму розвитку яскраві періоди піднесення та занепаду, повсякчас вирізнялося наявністю міцних традицій і 116непохитних канонів. Деякі з них були пов’язані із гендерними стереотипами, які певним чином впливали на становлення і розвиток самобутньої виконавської творчості кобзарів та бандуристів, що підтверджує поширена серед науковців думка про гендерну класифікацію народної пісенності ХVІІ–ХІХ століть, зумовлену наявною природою побутування і виконання творів у народному середовищі, яка переважно втілювала чоловічий життєвий досвід і світогляд. Унаслідок поступової зміни суспільних відносин і розвитку культурно-мистецьких процесів на зламі ХІХ–ХХ століть була започаткована нова традиція –жіноче бандурне виконавство. Серед перших бандуристок були Н.Сотниченко, Л.Барвінок, Г.Білогуб-Вернигір, М.Боно-Місевич, О.Левадна, Є.Леміш, Н.Лідовська та інші. Незворотні зміни під час «ожіночнення»бандурного мистецтва відбулись упродовж ХХ століття та були пов’язані із його академізацією і загальними тенденціями фемінізації суспільних процесів, основою яких стало подолання стереотипності мислення. Як наслідок, на сучасному етапі жінки-бандуристки представляють свою творчо-виконавську діяльність музичними композиціями багатьох стилів іжанрів, зокрема епічним, який у бандурній виконавській традиції зазнав найбільших гендерних трансформацій. Виконання жінками дум ігероїко-патріотичних пісень –новітня виконавська тенденція, яка сформувалась упродовж ХХ століття і стала можливою завдяки переосмисленню тільки чоловічої виконавської традиції і подоланню застарілих стереотипів стосовно гендерної приналежності епічного жанру у бандурному мистецтві. А.Голуб Г.Менкуш, Л.Посікіра, Г.Топоровська, В.Дутчак та інші виконавиці відіграли важливу роль не лише у розвитку виконавства на національному інструменті, але іузбереженні та оновленні епічних і пісенних традицій українського народу. Разом із чоловіками вони забезпечили якісну перспективу подальшого творчого функціонування музичного епосу у бандурному мистецтві. У своїй виконавській практиці сучасні виконавиці намагаються якомога точніше відтворити музично-історичний стиль дум та історичних пісень, безумовно дотримуючись виконавської традиції епічного жанру. Нині жінки-бандуристки на високому фаховому рівні виконують народні та авторські думи, героїко-історичні пісні, серед яких «Дума про козака Голоту», «Про козака-бандуриста», «Буря на Чорному морі», «Про Марусю Богуславку», «Плач Ярославни»Ф.Кучеренка до слів Т.Шевченка, «Дума з поеми «Сліпий»(«Невольник») Ф.Глушка до слів Т.Шевченка та інші. Окрім того, бандуристки створюють стилізовані епічні композиції (Г.Менкуш, Г.Топоровська, А.Калашнік), обробки та аранжування музичного епосу (В.Дутчак), активно досліджують традиційні жанри кобзарства. 117Упродовж ХХ століття у царині епічних жанрів відбувся процес взаємопроникнення народного і професійного мистецтва, який реалізувався у пошуку сучасних, більш складних форм і засобів виразовості, унаслідок чого з’явилися високопрофесійні стилізовані думи та балади, написані А.Кос-Анатольським («Козацькі могили») В.Камінським («Дума про Ігорів похід»), Й.Яницьким («Під Берестечком») та іншими авторами. На сучасному етапі виконавці епічних творів, зокрема дум, представляють свою творчість у так званих академічному і традиційному (тільки чоловічому) виконавських стилях, які розрізняють за використанням відповідного інструментарію –хроматичного та діатонічного, а також за манерою співу і гри. У дослідженні також зазначено, що, незважаючи на вартісне мистецьке наповнення музичного епосу, його виняткове соціальне та історичне значення, виховну і просвітницьку місії, нині спостерігається тенденція до зменшення виконання бандуристами епічних творів. Спричинена трансформацією культурно-мистецьких цінностей в умовах глобалізації та інтернетизації зазначена ситуація потребує невідкладного вирішення у контексті збереження, переосмислення і розвитку традиційного кобзарського репертуару у сучасних умовах. Виконавська епічна традиція потребує особливої уваги та популяризації виконавцями (як жінками, так і чоловіками) не лише з метою збереження національно-культурних надбань в умовах сучасності, але і задля переосмислення ролі етнічних та національних особливостей нашого народу, розуміння важливості дослідження і вивчення духовної спадщини України