Соціально-педагогічна робота щодо адаптації дитини у прийомній сім'ї

Abstract

У статті автори звертають увагу на проблему сучасного сирітства, що є певним наслідком недостатньої уваги суспільства до соціальних проблем сім’ї з дітьми; поглиблює негативну ситуацію з дітьми-сиротами і прогресуюча тенденція порушення структури сім’ї, погіршення виховної роботи з дітьми та батьками. Зазначається, що інститут прийомної сім'ї принципово відрізняється від усиновлення та дитячих будинків родинного типу як організаційною формою взаємодії дитини і сім'ї , так і взаєминами, які отримують усі члени сім’ї. Оскільки прийомна сім'я є формою державної опіки над дітьми-сиротами, то частину функцій держава залишає за собою: матеріальне забезпечення утримання дітей і оплата праці вихователів, практичну підготовку кандидатів у прийомні батьки та подальшу допомогу їм у вихованні та соціалізації дитини, а також контроль за її утриманням. З’єднуючою ланкою між державою та прийомною сім'єю є соціальний працівник чи соціальний педагог. Автори пропонують обґрунтування пріоритетних напрямів діяльності соціального педагога по створенню та соціальному супроводу прийомної сім'ї, проте, вказують на те, що найбільшу проблему на сьогодні становить налагодження взаємодії на цьому полі діяльності фахівців різних галузей: педагогів, медиків, працівників соціальної сфери. Прийомні батьки мають усвідомлювати, що прийомна дитина відрізняється від рідної тим, що за неї несуть відповідальність не лише вони, а й держава в особі соціального педагога, як посередника між цими двома соціальними інститутами. Практика доводить, що немає сімей, які б не йшли на контакт з соціальними педагогами заради дітей. Але слід зважати на те, що до різних сімей варто застосовувати різні підходи. Тому у статті окреслено, що завданням соціального педагога є пошук цього єдиного у кожному конкретному випадку підходу. Прийомна сім'я зосереджує в собі всю сукупність соціальних проблем, що притаманні сучасному суспільству, способу життя.