Фразеологема-фаунонім у структурі фразеологічних одиниць української та білоруської мов: лінгвокультурологічний аспект

Abstract

У статті обстежено фразеологічні одиниці української та білоруської мов з фразеологемами-фаунонімами; з’ясовано, що в українському та білоруському фразеологічному просторі функціонує чимало усталених виразів з найменуванням диких тварин (фаунонімів) – ведмедя, вовка, зайця, лиса/лисиці, білки, бобра, верблюда, байбака, їжака, слона; підкреслено, що зіставлення людей з дикими тваринами побудоване за природною подібністю; показано, що тваринний світ у фразеологічних одиницях досліджуваних мов характеризується як універсальністю, так і національно-специфічними особливостями світосприйняття тим чи тим народом; зазначено, що найчастотнішими в досліджуваних фразеосистемах є такі фразеологеми, як ведмідь, вовк, заєць, лис/лисиця.