Мовний образ людини в паремійному сегменті мовної картини світу: зооморфна метафоризація

Abstract

Статтю присвячено окресленню особливостей об’єктивації мовного образу людини в пареміях, засвідчених у «Галицько-руських народних приповідках» Івана Франка, у контексті дослідження українських паремійних одиниць на засадах лінгвокогнітивного підходу. За допомогою методу словникових дефініцій проаналізовано основні значення базових складників фрейму (ознак тварин). Потім з урахуванням встановленого континууму експлікованих понять як стрижневих у семантиці зооморфних паремій виокремлено фрейми, що характеризують когнітивні моделі концептуальної метафоризації та концептуальної метонімізації, у яких ознака тварини є сфероюджерелом, а людина виступає як сфера-донор такого метафоричного уподібнення