School theater in educational institutions of Ukraine in the XVII – XVIII сenturies

Abstract

У статті розкрито питання становлення шкільного театру у навчальних закладах України. Визначено, що дослідженню питання становлення та розвитку шкільного театру в Україні в XVII–XVIII ст. як окремої педагогічної проблеми передував тривалий процес накопичення наукової та публіцистичної літератури з окресленої проблематики. Звертаючись до попереднього досвіду вивчення шкільного театру, відмічено прискіпливу увагу дослідників до вивчення окремих її аспектів: філософсько-естетичних основ, елементів народної творчості, жанрово-стильової приналежності, змістової характеристики, художньої цінності, головних персонажів та їх характерів тощо. З’ясовано, що педагогічна складова дослідження шкільного театру в Україні окресленого періоду представлена доволі слабо. Передусім вона вивчається в контексті дослідження розвитку вітчизняного шкільництва XVI–XVIII ст. та висвітлення педагогічної спадщини відомих українських просвітників тієї доби.

На основі історіографічного аналізу праць провідних науковців різних галузей гуманітарної науки установлено, що дослідження шкільного театру потребує комплексного аналізу з урахуванням системного та міждисциплінарного підходів. За допомогою цих методологічних підходів вивчення шкільного театру в України зазначеного періоду буде усебічним та об’єктивним.

У статті з’ясовано, що становлення шкільного театру в Україні проходило у загальноєвропейському контексті розвитку освіти і шкільництва. Передову роль у становленні шкільного театру в Україні відіграли братські школи, Острозький освітньо-культурний осередок, а згодом Києво-Могилянська академія, які запозичили у своїх опонентів, єзуїтів та протестантів, деякі форми організації шкільного життя та методи викладання. Серед них визначна роль відводилася шкільній драмі та шкільному театру, що носили потужній виховний та пропагандистський характер.

У ході дослідження було встановлено, що шкільні театри братських, протестантських та єзуїтських навчальних закладів мали багато аналогій, що пояснюється спільною природою цих театрів, подібністю дидактичних і суспільних функцій. Так, за допомогою постановки шкільних драм, представники кожної із названих вище шкіл намагалися сприяти не тільки релігійному вихованню молоді, але й спряли моральному, патріотичному й політичному вихованню молоді