Ведута Венеції, Риму та Неаполя у прозі Дарії Віконської

Abstract

Дарія Віконська була одним із найяскравіших представників українського мистецько-літературного простору міжвоєнного двадцятиліття ХХ віку, що послідовно займалися проблемами европеїзації української культури й виражали необхідність входження цієї літератури, мистецтва, культури загалом у европейський культурний простір. У запропонованій статті розглянуто як малярський жанр ведути реалізується в описах у її прозі трьох італійських міст – Риму, Венеції та Неаполя. Таке перенесення жанрового утворення з малярства у прозовий простір прози – характерна риса творчости Дарії Віконської. Мандрівка до Італії в 1932 році надихне Дарію Віконську на репортаж із бієнале у Венеції, подорожні нотатки у листах про Рим, на цикл етюдів у прозі про Венецію і Неаполь, які Василь Ґабор назве «чаром Венеції».