Актуалізація історичної пам'яті у творах Бориса Грінченка для дітей крізь призму націоцентричного світогляду автора

Abstract

Статтю присвячено теорії національного відродження Бориса Грінченка як авторської конкретизації загальнонародницької теорії етнокультурного закорінення; окреслено основні методологічні параметри аксіологічного підходу до інтерпретації явищ мистецтва слова. Це допомогло осмислити основні типи національних вартостей у дитячих творах Бориса Грінченка: національну історію, національні освіту та виховання, національне письменство, соціальну справедливість, релігійність. Борис Грінченко розумів літературу для дітей як потужну не лише людинотворчу (формування окремої особистості), а й націотворчу художню систему (збереження й відтворення національної ідентичності). При цьому на характер творів для дітей впливала націоцентрична педагогічна концепція Б.Грінченка, яка ґрунтувалась на ідеях демократизму, гуманізму, народності та необхідності національного виховання. Система національних вартостей, зумовлена патріотичним світоглядом Бориса Грінченка, набуває значеннєвого осмислення художнього вираження етнокультурної кореневості у творах письменника для дітей. Ідеться про підхід до творів мистецтва, що передбачає їх аналізування у сенсі виявлення та осмислення художньо закодованих цінностей (вартостей). У національному образі світу суспільство, природа, людина постають крізь призму національних цінностей, що сформувались історично й закріпились у мові та культурі. Ідеться про формування національного типу, який визначається мовною, світоглядною, культурною приналежністю до українського етносу. Борис Грінченко розумів, що, лише пробудивши національне самоусвідомлення, можна сподіватися на його національне, політичне й соціально-економічне самовизначення. Формування національної самосвідомості стало одним із найважливіших елементів культурно-політичної концепції Бориса Грінченка в умовах катастрофічного національного та соціального гніту українства. Стрижнева – національна – ідея концепції відродження рідного народу закономірно ставала системотворчим ядром патріотичного світогляду автора та реципієнта. Особливо промовисто це простежується у літературній та педагогічній діяльності письменника, на смисловому рівні увиразнюючи базовий націоцентричний аспект його теорії етнокультурної кореневості. Для змістового тлумачення дитячих творів Б.Грінченка конкретизовано поняття патріотизму, яке розуміють не лише як почуття (любов), а як обов’язок, відповідальність перед батьківщиною та нацією. Проведене дослідження увиразнює особливу роль Бориса Грінченка у розвитку української дитячої літератури, у витворенні ним націотворчої дискурсивної парадигми, жанрово-стильових моделей та значеннєвих принципів закорінення юного читача за допомогою літератури у сферу етнокультурної духовності.