Національне відродження в естетичній парадигмі Бориса Грінченка

Abstract

У статті розглянуто комплекс естетичних, зокрема літературознавчих, ідей Бориса Грінченка; розкрито особливості теорії національного відродження Б.Грінченка, конкретизовано його естетико-літературознавчу систему ідей як дискурс нації. Наголошено, що заґрунтована на “вкраїнській ідеї” концепція національної справи (усамостійнення “національного життя”) як боротьби з денаціоналізацією та “економічним занепадом” народу набуває у Б.Грінченка досить широких масштабів, переплітаючись із питаннями національної інтелігенції, української мови, знання української історії, створення українських організацій, національної освіти народу, національної літератури, добробуту народу, справедливого політичного та соціально-економічного ладу тощо. У такий спосіб ідея всебічного національного відродження стає авторською конкретизацією загальнонародницької теорії етнокультурного закорінення як вростання в національну духовно-історичну традицію. Художньому вираженню націотворчого метанаративу Б.Грінченка сприяв не лише ідейний розвиток автора, а й майже тридцятилітня (від 1881р.) письменницька творчість, літераторський досвід. Акцентовано, що найбільш докладно свою концепцію розвитку українського руху, що сутнісно відображає спосіб мислення та світогляд автора, і яка у ключових моментах не змінилася і в наступний період, Б.Грінченко виклав у циклі “Листів з України Наддніпрянської” (1892 –1893). У полемічних розмірковуваннях Б.Грінченко розтлумачує важливість для національного буття національної літератури, освіти і виховання, таврує всякий прояв русифікації (як “обмоскалення”), шовінізму та космополітизму, критикує старше покоління українофілів за часткове розуміння шевченківських національних ідей, утверджує натомість “українську ідею” та “правдивий український націоналізм”. Підкреслено, що у межах естетичної концепції Б.Грінченка виділяють низку основоположних концептів, сталих упродовж усього творчого шляху письменника, не зважаючи на деякі еволюційні тенденції та видозміни. Звернено увагу на твердження Б.Грінченка про націотворчість мистецтва слова як на ідею, котра органічно випливає із загальнокультурної концепції національного відродження. Націотворчість літератури варто вважати основною естетичною ідеєю в межах концепції етнокультурної кореневості Б.Грінченка та важливим складником культурно-політичної стратегії народників-націоналів взагалі.