Графіка як засіб мовної гри (на матеріалі прози Юрія Іздрика)

Abstract

У статті розглядається прагматична роль графічних позначень, символів, малюнків, таблиць, шрифтів, схем тощо на матеріалі прози Юрія Іздрика. Доведено, що графіко-орфографічні порушення норм скеровані на гру, епатаж, посилення апелятивно-експресивної функції постмодерністської прози і зумовлені концептуально усною, хоча формально писемною формою репрезентації тексту. Стверджується, що основу сучасної української графіки, як сукупності усіх друкованих та рукописних знаків, становлять графеми, розділові знаки та апостроф, різноманітні прийоми скорочення слів, використання пробілів між словами, великих літер, відступів, різноманітних підкреслень, а в друкованому тексті – й виділення за допомогою різних шрифтів, які розрізняютьсяза величиною, малюнком, товщиною штриха, формою ліній, нахилом до вертикалі тощо.