ЕСТЕТИЧНІ ПІДХОДИ У ВИКЛАДАННІ ФІЗИКИ

Abstract

Чим глибше наука проникає на рівні мікросвіту в загадки Всесвіту, тим більше вона виявляє найважливіші незмінні співвідношення та величини, які визначають його сутність. Не лише сама людина, але й Всесвіт постають у виключно й дивовижно гармонійних, пропорційних проявах – як у фізичних, так, як це не дивно, і в естетичних: у формах стійких геометричних симетрій, математично сталих і точних процесах, що характеризують єдність мінливості та постійності. Такими є, наприклад, кристали з їхньою симетрією атомів, або орбіти планет, що настільки близькі до форми кола, пропорції у формах рослин, сніжинках, чи збіги відношень меж кольорів сонячного спектру або музичної гами. Фізика як навчальний предмет має значний потенціал для естетичного розвитку учнів завдяки гармонійному поєднанню раціонального та емоційного в процесі пізнання. Хоча естетичне виховання не є головною метою занять з фізики, фізика як наука та фізичні задачі можуть сприяти формуванню естетичних смаків та естетичного ставлення до інтелектуальної діяльностіі. Зараз спостерігаємо низьку мотивацій до вивчення фізики. Спрощена реалізація ідеї гуманітаризації освіти супроводжуються зниженням ролі предмета в системі загальної освіти, що призводить до того, що учні мають дуже слабке уявлення про прояв фізичних законів як у повсякденному житті, так і у конкретній професійній діяльності, не розуміючи їх інтелектуального значення та краси. Тому на заняттях з фізики учнів необхідно не тільки вчити сприймати, описувати та оцінювати фізичні явища, а й розуміти, відчувати красу науки і самого процесу пізнання, фізичної теорії; бачити красу структурно-логічних побудов фізики у вигляді математичних формул, методів дослідження, міркувань та висновків. Можливість виявити естетичні почуття щодо фізики допомагає учням відчути зміст предмета близьким і зрозумілим, а навчальна діяльність на уроках дозволяє їм продемонструвати свою індивідуальність. Якщо учень має стійкі естетичні потреби, то він буде відчувати задоволення не тільки від отриманого витонченого результату, але і від самого процесу мисленнєвої роботи.