Релевантність систематизації дієслів із семантикою мисленнєвої діяльності як індикатор визначення їхньої словотвірної спроможності в українській мові

Abstract

У пропонованій статті увагу зосереджено на засадах систематизування дієслів із семантикою мисленнєвої діяльності в українській мові. Передусім акцентовано на важливості вибору оптимального варіанта систематизування фактичного матеріалу для вивчення тих чи тих словотвірних явищ. Установлено обсяг відомих у лінгвоукраїністиці термінів на позначення дієслів мисленнєвої діяльності, опрацьовано дефініції цих термінів і обґрунтовано вибір одного з них. Докладно, з опертям на засади та особливості категоризації позамовної дійсності проаналізовано запропоновані різними авторами варіанти лексико-семантичної класифікації дієслів мисленнєвої діяльності, параметризовано їхні кількісні і якісні показники. Матеріал описано в ієрархійному порядку: спершу увагу приділено варіантам класифікації, які засвідчують результати досліджень, у яких опрацьовано названу лексику-семантичну групу слів безпосередньо, потім розглянуто варіанти систематизування дієслів, автори яких заторкували проблему функціювання в мовленні аналізованої групи дієслів опосередковано – скажімо, з урахуванням їхнього категорійного статусу (дієслова дії, процесу чи стану), наявності / відсутності певної диференційної семи, установлення валентної рамки тощо, і нарешті тоді з’ясовано специфіку структурування аналізованої групи слів, які згадані принагідно, у процесі порушення інших лінгвістичних питань. На основі зробленого огляду наведених класифікацій, а також з опертям на потреби систематизування матеріалу, детерміновані подальшим аналізом дієслів мисленнєвої діяльності – на предмет установлення їхньої словотвірної спроможності, дійдено висновку щодо вирізнення дієслів тих лексико-семантичних груп, стосовно яких більшість мовознавців виявили одностайність. Це – дієслова, що позначають власне процес мислення, операції розумової діяльності, а також процеси творчої діяльності людини. Водночас наголошено, що для з’ясування словотвірної активності дієслів мисленнєвої діяльності релевантним є похідність / непохідність основи, яку репрезентує те чи те дієслово, а для похідних основ, окрім цього, ще й спосіб творення вербатива, який слугуватиме вершиною словотвірної парадигми, словотворчий засіб, за допомогою якого він постав, а також його категорійна співвіднесеність (з дієсловами на позначення дії, процесу чи стану). Установлення словопороджувальної здатності дієслів із семантикою мисленнєвої діяльності, що відповідає основоцентричному підходу до аналізу різних словотвірних явищ, є одним з етапів простеження такої здатності дієслів української мови зокрема і всієї мотивувальної бази сучасної української літературної мови загалом.