«Смерть завжди збуджує»: (пост)модерна патопоетика роману «Осина фабрика» Ієна Бенкса

Abstract

Статтю присвячено вивченню поетики поведінкових розладів у романі «Осина фабрика» (1984) Ієна Бенкса, який пропонує читачеві майстерно виписану історію життя психопата зі спотвореною гендерною ідентичністю. Як засвідчує історіографічний аналіз проблеми, з таких позицій перший опублікований роман шотландського письменника розглянуто вперше. Специфіка предмета й мети дослідження зумовила його методологію, засновану на працях представників сучасного українського та західноєвропейського літературознавства, що досліджують естетику постмодернізму в ракурсі її зорієнтованості на маргінальність та інтересу до девіацій. Важливими для аналізу стали також розвідки, що сприяли уточненню уявлень про специфіку психопатологій, їхні ознаки та причини появи у членів суспільства. У процесі дослідження встановлено, що унікальною особливістю роману «Осина фабрика» Ієна Бенкса є суголосність стильовим тенденціям постмодернізму й водночас намагання письменника уникнути їх. Продемонстровано, що важливою ознакою патопоетики цього твору є поєднання гротескових ситуацій і чорного гумору зі справді трагічною історією душевного розладу особистості протагоніста. З’ясовано, що авторський задум реалізований не так на змістовому, як на формальному рівні твору. Зокрема зазначено, що концептуальні смисли транслюються Ієном Бенксом за допомогою специфічної композиційної організації роману, завдяки його особливій наративний структурі. Доведено, що основним засобом впливу на читача стала оповідна техніка письменника: оповідь у творі ведеться від імені протагоніста, і саме його химерний кут зору на події порушує автоматизм читацького сприймання, адже читач підсвідомо змушений співчувати жорстокому вбивці та психопату. Загалом роман «Осина фабрика» демонструє неперевершене вміння Ієна Бенкса задовольнити смаки як пересічного масового, так і інтелектуального читача.