Багатоаспектність прочитання творів Дж. Толкіна: автобіографічний, гендерний та екзистенційний мотиви

Abstract

«Володар перснів» став культовою книгою ХХ століття і зробив свого автора, професора-лінгвіста Дж. Р. Р. Толкіна (1892–1973), усесвітньо відомим та одним з найпопулярніших письменників. Його трилогія переросла межі літературного твору, послугувала джерелом субкультури «толкіністів». Звернувшись до його міфології, вони втілили принцип навіть не вторинної деміургії, а світотворення третього порядку. Секрет незаперечного успіху та незгасаючої популярності роману Дж. Толкіна не лише в таланті письменника, що, на жаль, не мав широкого поля для розкриття, а й у його власній – свідомій чи підсвідомій – вірі в реальність створеного. Стиль оповіді Дж. Толкіна – послідовний, логічний, позбавлений поспіху та формалізму. Його (стиль) характеризує стрункість композиції, талановите нанизування подій, тонкий і добрий гумор та певний відсоток патетики. «Сильмариліон», а не «Володаря перснів» письменник вважав книгою свого життя. Світ Середземелля читач сприймає як реальний: він логічний і завершений з погляду фізичних законів, має ретельно виписану історію та міфологію. Процес створення божественними сутностями світу теж підпорядкований певним законам, тож переживає часи власного розквіту й занепаду. Творчість Дж. Толкіна позначена неодноразовим зверненням до автобіографічного матеріалу, до реалій особистого життя. Світ творів Дж. Толкіна переважно чоловічий. Образи ельфійок, що пов’язали свою долю зі смертними, оповиті атмосферою трагізму та самопожертви. Зробивши безсмертя логічною частиною свого світу, культовий письменник століття водночас проводить психологічно-творчий експеримент-випробування людини та створює моральний ідеал, вартий вічності в силу осягнення світобудови та власних у ній ролі й місця. Попри увагу читачів та дослідників до творів Дж. Толкіна, у створеному ним світі є ще чимало загадок. Вражає й глибина та актуальність порушених у його творах проблем.