Психологічні особливості розвитку готовності юнаків до батьківства

Abstract

Стаття розкриває особливості засвоєння батьківства юнаками у ціннісно-смислових значеннях, створення психологічних умов для розвитку усвідомленого та позитивного ставлення до майбутньої соціальної ролі на основі цілеспрямованої планомірної виховної діяльності, а також врахування сензитивності вікових періодів у розвитку психологічної готовності до батьківства. Проаналізовано основні позиції до батьківства як психосоціального феномену. Батьківство розглядається як безпосереднє виконання батьківської ролі та в контексті забезпечення умов розвитку дитини. Стверджується, що проблема засвоєння батьківства у ціннісносмислових значеннях актуалізується на ранніх етапах особистісного розвитку чоловіків. У статті підкреслюється, що адаптація до ролі батька – одна з головних сторін особистісного розвитку дорослої людини. Доведено, що батьківство є важливим кроком у розвитку та самоідентичності чоловіка. Обґрунтовано природу і оптимальні умови для розвитку психологічної зрілості та відповідального ставлення юнаків до батьківства як системи взаємодії майбутнього батька з дітьми, розроблено й апробовано програму оптимізації психологічної готовності молоді до батьківства, яка базується на системному підході та складається з чотирьох розділів: формування позитивної «Я-концепції», формування ставлення до батьківства і батьківських ролей, ставлення до себе як до батька та ставлення до майбутньої дитини. З՚ясовано, що механізм психологічної готовності юнаків до батьківства полягає у цілеспрямованому розвитку цього явища як системи ставлення до батька шляхом розробки цілісної системи компонентів психологічної готовності юнаків до батьківства. Формою реалізації програми є психологічний тренінг, орієнтований на людину як метод цілеспрямованих поступальних змін людини шляхом досягнення, аналізу та переоцінки власного життєвого досвіду в груповій взаємодії. Через вплив програми на формування психологічної готовності юнаків до батьківства зростає тенденція до зниження дратівливості до батьківства, а також розуміння того, що суворе виховання не завжди є відповідним способом взаємодії з дитиною. У результаті тренінгових занять спостерігалося підвищення середніх значень критеріїв ефективності програми в експериментальній групі, а в контрольній групі змін не відбулося. Загалом, психологічну готовність до батьківства можна розвинути з використанням програми через формування її психологічних компонентів