The attitude of the Roman authorities to Christianity during the reign of the Severan dynasty

Abstract

Стаття присвячена ставленню римської влади до християнства за династії Северів. Визначено, що за Северів правовий статус християн не змінився. Християнство залишалося забороненою релігією. Переслідування християн у 197 році було обмеженим, і, ймовірно, було ініційоване натовпом. Каталізатором переслідувань у 203 році був едикт Септімія Севера, який забороняв навернення в іудаїзм та християнство, але був спрямований переважно проти християн. Головними причинами публікації цього едикту були, по-перше, різке збільшення кількості християн та активізація серед них прихильників Монтанізму; по-друге – зростання частки неєвреїв серед прозелітів; по-третє – ідентифікація християн як прихильників магії та віщування. Особливістю цієї хвилі переслідувань було те, що вони, мабуть, відбувалися на всій території імперії, а серед численних мучеників було багато неофітів. Ще однією відмітною особливістю переслідувань 203 було те, що їх ініціатива виходила від імператора. Едикт Септімія Севера згадував одночасно євреїв та християн, але це був останній акт римського уряду, який був спрямований проти євреїв та християн одночасно. Тривалість та інтенсивність переслідувань в різних провінціях були неоднаковою. Є багато свідчень про толерантність Олександра Севера до християн. Але правління Олександра Севера не принесло жодного покращення правового статусу християн. З другої половини II століття можна говорити про зростання серед християн настроїв до більш активної участі в офіційних установах римської держави, включаючи армію. Можна констатувати, що християни пішли на компроміс з римським урядом. Саме це сприяло тому, що у відносинах між християнами та владою у другому – третьому століттях існували довгі неконфліктні періоди.