Вікові особливості першошлюбності українського соціуму середини ХІХ століття

Abstract

Мета дослідження ‒ за матеріалами церковно-облікової документації обчислити, систематизувати та проаналізувати числові показники віку осіб обох статей, які брали перший шлюб на українських землях Лівобережної України у середині ХІХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципи історизму, системності, науковості, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, структурно-функціональний аналіз, метод виміру та опису, логічний метод) і спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний) методів. Розв’язання поставлених завдань здійснюється у межах антропологічного, квантитативного і міждисциплінарного підходів у поєднанні методів локальної соціальної історії, мікроісторії та історичної демографії. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба порушити проблематику вікових особливостей першої шлюбності, дослідити квантитативні показники на основі маловивчених архівних документів ‒ церковних обшуків, провести ґендерний компаративний аналіз у межах указаної людської спільноти та подібних показників польського м. Губін, визначити жіночі та чоловічі шлюбно-вікові спалахи, деталізувати аналіз наведенням осібних прикладів подружніх пар. Висновки. У результаті проведеного дослідження виявлено наймолодших першошлюбників: 16-річних дівчат та 18-річних хлопців. Очевидним фактом було пізнє чоловіче, порівняно з жіночим, статеве дозрівання і готовність до подружнього життя. Адже випадки маскулінного раннього одруження (15–19 років) були малочисельними – 12,7 %. Фемінні показники указують на незначну популярність ранньовікових сімейних союзів з-поміж жінок – 30,0 %. Для представників обох статей шлюбно-віковий спалах зафіксований, починаючи з 20-річного віку. 70,0 % жінок і 87,3 % чоловіків уклали матримоніальні союзи, починаючи з цього віку. Обчислено середній вік першого одруження: для чоловіків – 23,4 року, а жінок – 21,5 року.