Михайло Грушевський у дзеркалі чеської історіографії кінця ХІХ - початку ХХ століття

Abstract

Мета дослідження полягає у реконструкції чеської рецепції різнопланової діяльності М. Грушевського наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Методологічне підґрунтя роботи становить міждисциплінарний підхід. Важливу роль відіграв біографічний метод, що передбачає вивчення історичних явищ і процесів через призму життя та творчості окремих помітних представників епохи. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного аналізу чеської рецепції різнопланової діяльності М. Грушевського наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Висновки. Чеська наука в своїх оцінках творчої діяльності М. Грушевського була об’єктивною та загалом досить прихильною. Доброзичливість та об’єктивність чеських учених при зверненні до наукового доробку автора «Історії України-Руси» є особливо помітною при порівнянні з емоційними характеристиками його доробку з боку російських і польських колег. Відсутність взаємних історичних претензій, важкий досвід імперського гніту, традиційно міцні чесько-українські культурні взаємини, особисті приязні стосунки вченого з чоловими представниками наукового світу Богемії створили сприятливу атмосферу для побудови доволі гармонійного міжнаціонального історіографічного діалогу, в якому М. Грушевський відігравав роль лідера. Попри скептичне ставлення до антинорманізму автора «Історії України-Руси» та деякі застереження щодо сміливості його історичного моделювання, чеські вчені з великим визнанням ставилися до різнобічної культурної діяльності українського колеги, уважно відстежуючи появу його наукових творів. Найбільше визнання чеських учених здобула науково-організаційна праця М. Грушевського, що, на їх переконання, легітимізувала українознавство як важливий напрям славістичних студій.