Розвиток українсько-білоруських наукових зв'язків у міжвоєнний період

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати розвиток українсько-білоруських зв՚язків у галузі науки у міжвоєнний період. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності та об՚єктивності в підході до явищ минулого на основі різнобічного й комплексного аналізу джерел і наукової літератури. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного дослідження змісту наукових взаємин українців і білорусів у 20–30-х рр. ХХ ст. Висновки. Взаємозв՚язки Білорусі та України в галузі науки виразилися насамперед у величезній допомозі українського народу білоруському висококваліфікованими науковими кадрами, створенні вищої школи і наукових установ. Розвиток наукових зв՚язків двох народів в окреслений період здійснювався у певних формах: спочатку поїздки, встановлення особистих контактів, рецензії на роботи вчених, потім розробка низки тем з історії сусіднього народу, спільна участь у наукових конференціях, симпозіумах. Делегація українських науковців була найбільш чисельного. І це свідчить не тільки про близькість двох народів, їхнє сусідство, а й про міцні зв՚язки між білоруськими і українськими вченими. Все це сприяло глибшому пізнанню двох слов՚янських народів, їхніх злободенних національних проблем. Адже радянська влада не зупинялася перед необхідністю знищення усіх, хто не вписувався у встановлені рамки і стереотипи мислення, зокрема в науці. Перспективним напрямом подальшого дослідження проблеми є вивчення українсько-білоруських громадсько-культурних зв՚язків міжвоєнного періоду.