Причини та генеза Кревської Унії 1385 року у польській історіографії кінця ХІХ ст. – 1939 р.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню особливостей зображання причин та генези польсько-литовської унії 1385 р. у працях польських істориків, що працювали з кінця ХІХ ст. до 1939 р. Мета дослідження – прослідкувати особливості підходів польських вчених кінця ХІХ – 1939 р. до інтерпретації та оцінок історичних фактів, що спричинилися до укладення польсько-литовського об՚єднання 1385 р., вплив на їх дослідницьку позицію концепцій нау-кових шкіл, до яких належали вчені, а також політичної ідеології. В основі методології дослідження лежать спеціальноісторичні методи: порівняльно-історичний та генетичний, а також загально-наукові методи аналізу і синтезу, принцип об՚єктивізму й крити

цизму. Наукова новизна полягає у тому, що стаття вперше у вітчизняній науці спеціально вивчає особливості зображення причин та генези Кревської унії у працях польських істориків кінця ХІХ – 1939 р. Висновки. Причини та генеза укладення польськолитовської унії у Креві в 1385 р. приковували чільну увагу польських істориків. Їх вивченням займалися більшість корифеїв польської історичної науки, й вони посіли належне місце у фундаментальних працях, присвячених унійним процесам. Дослідники намагалися показати обопільне бажання польської та литовської сторін в укладенні союзу і їх значні користі, що випливали із такої дії. Багато істо-риків виводили ідею польсько-литовського союзу із геополітичних концепцій польського короля Казимира ІІІ й бачили заходи краків-ських можновладців продовженням курсу померлого монарха на переорієнтацію вектора розвитку Польщі на схід. Отже, вони бачили в унії акт цивілізаційного вибору польського народу, що ставив собі за завдання несення народам Східної Європи здобутків Заходу й боротьби проти німецької експансії у образі агресивної політики Тевтонського Ордену. Особливо дослідники намагались підкреслити рятівну роль союзу з Польщею для Литви, якій загрожувала асиміляція в руському культурному середовищі. У цьому ключі чимало польських дослідників виявляли свою антируську (що трансформувалася і в антиукраїнську) позицію й сприяли формуванню історичного міфу протистояння східної, православної, та західної, католицької, цивілізацій.