Історія освіти у дослідженнях Амвросія Андроховича (1879–1942)

Abstract

Мета статті – проаналізувати дослідження А. Андроховича з історії освіти й визначити головні засади наукових візій історика. Методологія дослідження базується на принципах історизму, обʼєктивізму, наукового критицизму, системності та верифікації, аналізу та синтезу. При цьому використовуються історико-порівняльний, історико-генетичний та історико-типологічний методи. Наукова новизна статті полягає у тому що фактично вперше аналізуються дослідження А. Андроховича з історії освіти та виокремлюються основні його візії. Висновки. Отже, дослідження А. Андроховича досі не були обʼєктом наукового зацікавлення історіографів. Праці історика, більшість яких опублікована у 1920–1930-ті рр., в основному присвячувалися минувшині закладів освіти, які відіграли роль інституційних центрів українського національного відродження кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. Науковий стиль публікацій А. Андроховича характеризується, насамперед, ретельним опрацюванням історичних джерел та історіографії, а задеклароване ним прагнення представляти повноту досліджуваного предмета дає підстави вважати науковця прихильником позитивістської методології. У працях А. Андрохович виразно простежуються його національні візії, оцінка подій крізь призму україноцентричних маркерів. Дослідник засуджував полонізацію, негативно характеризував австрійську національну політику, однак підкреслював важливість залучення Галичини до західноєвропейського цивілізаційного простору. На історичні рефлексії А. Андроховича вплинули соціальні архетипи і досвід його професійної (педагогічної) діяльності. Перспективним напрямом подальших досліджень є написання інтелектуальної біографії А. Андроховича.