Політика США щодо палестинських біженців у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття

Abstract

Мета дослідження полягає у з’ясуванні та аналізі еволюції політики Сполучених Штатів Америки (США) щодо палестинських біженців у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Методологію дослідження становлять методи компаративного, контекстуального та критичного аналізів, а також інтердисциплінарного підходу. Наукова новизна статті полягає в розгляді й аналізі різних аспектів цієї проблеми з огляду на динаміку політичних подій, зміни в американській зовнішній політиці та ролі США на Близькому Сході. Висновки. Після утворення держави Ізраїль у 1948 році виникла проблема палестинських біженців, кількість яких сягала сотень тисяч. США спочатку підтримували їхнє право на повернення, але згодом змінили позицію на користь Ізраїлю. У 1950–1960-х роках Сполучені Штати надавали гуманітарну допомогу палестинським біженцям через відповідне Близькосхідне агентство ООН, але уникали політичного вирішення проблеми. З кінця 1960-х років США стали більше підтримувати Ізраїль у протистоянні з арабськими країнами та Організацією визволення Палестини, а право на повернення біженців фактично ігнорувалося. У 1990–2000-х роках, незважаючи на мирний процес на Близькому Сході, питання біженців залишалося нерозв’язаним через протидію Ізраїлю, своєю чергою США не наполягали на його вирішенні. Загалом політика США щодо палестинських біженців еволюціонувала від поміркованої підтримки до практичного ігнорування їхніх прав та інтересів на користь Ізраїлю. Отже, політика Вашингтону щодо палестинських біженців є складною та еволюційною і визначається численними факторами, такими як геополітика, міжнародні відносини, внутрішня політика та інші чинники. Сполучені Штати ставали безпосередніми учасниками і свідками численних спроб вирішення конфлікту на Близькому Сході, і питання палестинських біженців залишається важливим аспектом цього процесу.