Ставленик наркома: кар'єра Петра Семенова як приклад розправи радянської тоталітарної системи

Abstract

Мета дослідження полягає в дослідженні основних етапів біографії Петра Васильовича Семенова (1898–1937) – одного з представників радянських чекістів високого рангу, які доклали зусиль для створення репресивно-карального апарату. В основу методології дослідження покладено принципи історизму, об’єктивності, комплексності та системності. Для досягнення мети використано порівняльно-історичний та проблемно-хронологічний методи. Архівні документи досліджувалися на основі використання методів джерелознавства та герменевтичного аналізу. Наукова новизна полягає в простеженні просування кар’єрними сходами Петра Семенова та визначенні кола осіб, з якими він був пов’язаний на цьому шляху. Проаналізовані механізми, які були задіяні тоталітарною системою для максимального використання цих людей задля власного посилення, а також те, чином відбувалось їх знищення в умовах загострення внутрішньої боротьби та прагнення приховати незлічену кількість власних злочинів. Висновки. Разом з багатьма подібними діячами П. Семенов брав активну участь у формуванні основ тоталітарного режиму в країні, виконував функції його захисту, в тому числі шляхом виконання злочинних наказів, що призвело до знищення багатьох співгромадян. Наявність службових звʼязків та особисті якості, що відповідали вимогам роботи в чекістських структурах, забезпечували швидке просування кар’єрними сходами, високі нагороди та до певного моменту схвалення владою. Однак з початком репресивної кампанії другої половини 1930-х років навіть чекісти не могли почуватися в безпеці. Багатьох з них репресували за тими ж вигаданими звинуваченнями і статтями Кримінального кодексу про контрреволюційну діяльність, за якими вони знищували громадян своєї країни, старанно вибудовуючи власні кар’єри. П. Семенов став прикладом того, як система розправлялася з тими, хто їй вже був не потрібен. Саме такі, як він, мусили взяти на себе відповідальність за вади, злочини і прорахунки тоталітарної системи, аби ще на довгі десятиліття їй вдавалося зберігати всеохоплюючий контроль над радянським суспільством.