Total defence as the primary method of organizing resistance during the national liberation war of 1648-1657

Abstract

Мета дослідження – полягає у виявленні ключових аспектів реалізації концепції тотальної оборони, яку успішно застосував Богдан Хмельницький у боротьбі проти Речі Посполитої.Аналіз історичних джерел та перебігу Національно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років дав підстави авторам дійти висновку, що стратегічним задумом гетьмана була саме реалізація цієї концепції, для чого він зумів мобілізувати всі наявні ресурси – політичні, військові, економічні, суспільні, інформаційні та інші. Методологія дослідження – ґрунтується на застосуванні історико- генетичного, історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-системного методів.Основні результати роботи підтверджують унікальність та ефективність гетьманської стратегії, яка полягала в поєднанні військових і політичних зусиль, мобілізації всіх верств населення та створенні ресурсної й інформаційної бази для ведення тривалої війни. Зокрема, продемонстровано, що дипломатія, партизанська тактика, селянські повстання, пропаганда, участь духовенства та економічна самоорганізація стали невід’ємними елементами оборонної стратегії. Наукова новизна – дослідження полягає в інтеграції сучасної оборонної парадигми – концепції всеохоплюючої оборони – в аналіз історичних подій XVII століття, зокрема Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Уперше здійснено спробу інтерпретувати дії гетьмана та його соратників як елементи багатовимірної стратегії оборони, що передбачала використання не лише військової, а й політичної, інформаційної, дипломатичної, соціальної та економічної складових. У роботі підкреслено, що гнучке поєднання регулярної та нерегулярної боротьби, масове залучення населення до оборонних заходів, а також мобілізація внутрішніх ресурсів стали прообразом сучасної концепції всеохоплюючої оборони, що є актуальною в умовах гібридної війни XXI століття. Висновки. Проведене дослідження засвідчило, що стратегічне мислення Богдана Хмельницького значно випереджало свій час. Його здатність до інтеграції всіх наявних ресурсів та інструментів у рамках боротьби за незалежність створила передумови для тривалого опору сильному противнику. В умовах відсутності кадрової армії та нестачі озброєння гетьман зміг сформувати ефективну модель національної мобілізації та оборони, яка поєднувала як військові, так і невійськові засоби впливу. Застосування принципів тотальної оборони дозволило перетворити козацько-селянський рух на повноцінну національну революцію, здатну змінити геополітичну ситуацію у Східній Європі. Результати дослідження підтверджують, що історичний досвід Хмельниччини є надзвичайно цінним для розробки сучасних моделей стратегії національної безпеки та оборони України.