Єпископ Григорій Хомишин: служіння, ідеї та спадщина в історії української греко-католицької церкви

Abstract

Метою дослідження є комплексний аналіз постаті єпископа Григорія Хомишина як одного з ключових духовних, інтелектуальних і пастирських лідерів Української греко-католицької церкви (далі – УГКЦ) першої половини ХХ століття. У центрі уваги – його служіння, суспільно- політична позиція, реформаційна діяльність, а також ідейна та богословська спадщина в контексті духовного й національного відродження українського народу. Методологія. У дослідженні використано комплексний міждисциплінарний підхід, що містить історико-біографічний, компаративний, джерелознавчий та текстуальний аналіз. Значну увагу приділено опрацюванню архівних документів, пастирських послань, проповідей і спогадів сучасників єпископа. Історико-критичний метод дав змогу простежити трансформацію поглядів Г. Хомишина в умовах суспільно-політичних викликів (зокрема, радянської окупації та переслідування УГКЦ), а також схарактеризувати його позицію щодо модернізації Церкви, ролі інтелігенції та духовенства, національного питання й морально-етичних засад християнського життя. Наукова новизна. Систематизовано та розглянуто ідеї Григорія Хомишина як цілісну концепцію духовного відродження українського суспільства, що об’єднувала елементи традиційного християнського вчення з модерними соціальними викликами. Обґрунтовано його роль як модернізатора УГКЦ, мислителя й лідера думок, який намагався сформувати духовну еліту на основі католицької етики й освіти. Також уперше проаналізовано рецепцію його богословських поглядів у контексті сучасного українського церковного й громадського життя. Висновки.Дослідження показує, що постать єпископа Григорія Хомишина має ключове значення для розуміння процесів розвитку УГКЦ в першій половині ХХ століття, зокрема її реакції на виклики модерності, ідеологічного тиску та політичних репресій. Його служіння позначене глибоким патріотизмом, безкомпромісною вірністю католицькій вірі та прагненням виховати нове покоління духовно зрілих християн. Спадщина Хомишина, представлена в його працях («Два царства», пастирських листах, щоденниках), продовжує бути джерелом натхнення для богословів, істориків Церкви та вірних УГКЦ.Водночас його досвід репресованого священномученика вимагає подальшої наукової уваги як приклад мучеництва за віру й вірності Церкві в тоталітарних умовах.