Осмислення антропологічної моделі в системі сучасної фольклорної парадигми (на прикладі вітчизняного наукового дискурсу ХХІ ст.)

Abstract

У статті проаналізовано сучасні фольклористичні студії з осмисленням антропологічної моделі української усної традиційної культури. На прикладі різних жанрів фольклору сучасні вчені аналізують форми репрезентації моделі людини, зосереджуючи увагу на проблемах життя – смерті, драматичного буття в період війн та соціальних катаклізмів, екзистенційно-естетичної сутності фольклору та його ролі у формуванні індивідуальної та колективної свідомостей, концептуальні підходи в окресленні поняття «ідеал» тощо. Наведення паралелей із ліричних, ліро-епічних та епічних жанрів відкриває шлях до осягнення тріади природне – універсальне – індивідуальне в житті людини та етносу. У сучасному фольклористичному дискурсі оприявнена поліаспектність антропологічної моделі фольклору, зокрема діалектика етичного й естетичного, раціонального й ірраціонального. Наявність специфічних процесів структурування та неоднозначність взаємодії конструктів такої системи зумовили її осмислення у феноменологічному ракурсі, оскільки все, що обертається навколо сутності людини та її буття, окреслене сферою феноменів, насамперед, антропоцентричним сенсом мови, яку вона творить. Антропологічний вимір сучасного наукового дискурсу пов’язаний також із актуалізацією поняття «фольклорна свідомість», детермінованого специфічною духовною сутністю, завдяки якій у художній метаструктурі усного традиційного твору репрезентовані образи, погляди, імперативи, ідеали. Здобутки науковців підтверджують констатації про синтез теоретичного та прикладного аспектів фольклорної свідомості, оскільки вона має важливе значення не лише в плані орієнтації особистості в емпіричному та соціальному просторах, але й стає базисом життєдіяльності, джерелом формування духовного універсуму.