Методологічна культура вченого у сфері людинознавства

Abstract

Аналіз сучасних методологічних традицій [1; 2; 3] та власний досвід методологування [4 – 6] дозволив вичленовувати рівні методологування: 1) внутріконцептуальний: методологічна рефлексія здійснюється в межах конкретної психологічної теорії, зокрема, з’ясовуються засад теоретичного вичленовування нового психологічного феномену (критерії виділення та аналізу його феноменології, структури, властивостей, закономірностей, функціонування і розвитку, взаємозв’язки з іншими явищами тощо); 2) міжконцептуальний: методологічна рефлексія спрямована на з’ясування методологічних засад теорії в порівнянні з іншими концептуальними підходами до вивчення досліджуваного психологічного феномену; 3) загально-психологічний: методологічна рефлексія стосується з’ясування методологічних засад запропонованої концепції в межах загально-психологічних парадигм, методологем і принципів; 4) загально-науковий: в методологічній рефлексії встановлюється відповідність психологічної концепції (теорії) загальноприйнятим в науці методологічним засадам, науковим традиціям і стандартам. Культура дослідника у сфері людинознавства – це не культ розуміння, чи культ насилля (конструктивізм) (В.П. Зінченко), а культ любові, свободи і відповідальності вченого. Високий рівень методологічної культури вченого у сфері людинознавства дозволить врахувати цілісну природу людини в єдності духу, душі і тіла, спрямовувати своє дослідження вченого не тільки на виявлення об’єктивних фактів, але спрямовує зусилля на зростання повноцінності життя людини.