Теоретико-методологічне обґрунтування суті позитивної освітньої взаємодії вчителя з учнями

Abstract

Суттю позитивної освітньої (педагогічної) взаємодії є врахування у змістовому плані педагогом цілісного уявлення про людину в єдності тіла, душі та духу, про освітній процес в єдності процесів навчання, виховання та розвитку, у кожному з яких виділяються три субпроцеси: навчання, самонавчання, взаємонавчання; виховання, самовиховання і взаємовиховання; розвиток, саморозвиток і взаєморозвиток. Суб’єктами цих процесів є вчитель, учні та групи. Вимогою до всіх суб’єктів (вчителя, учнів) є їх орієнтація на повагу гідності кожного іншого учасника, забезпечення її доцільної результативності, пошук резервів підвищення її ефективності. Основна духовно-моральна та соціально-психологічна засада позитивної педагогічної взаємодії є любов педагога до кожного учня, любов учнів до педагога, любов учнів один до одного. У позитивній освітній взаємодії нормою стосунків її суб'єктів є не просто толерантність, а взаємна повага гідності один одного, підтримання один одного, не зважаючи на індивідуальність (рівень розвитку, акцентуації характеру тощо), ситуацію розвитку та особливі освітні потреби іншого (проблеми з руховим апаратом, зі слухом, зором чи інтелектуальні можливості) та самопідтримку. Усі учасники освітньої взаємодії (вчитель, учні, мікрогрупи) поважають власну гідність та честь і гідність кожного іншого учасника взаємодії, не зважаючи на його індивідуальні потреби, загальнолюдські потреби володіти свободою, потреби у самовираженні, самореалізації та моральному самоствердженні.