The confrontation between the authorities and the peasants on the territory of Soviet Ukraine in the second half 1940s (according to documents of the secretariat of people's commissariat of state security - Ministry of state secretariat of state secu

Abstract

Мета статті – розкрити основні напрями протистояння влади і селян на території радянської України у другій половині 1940-х років (за документами секретаріату НКДБ-МДБ УРСР). Методологія дослідження базується на засадах історизму, об’єктивності, всебічності, критичного та системного підходів. Використано загальнонаукові, історичні та джерелознавчі методи: аналітичний, логічний, синтетичний, типологічний, історико-компаративний та евристичний. Наукова новизна. З’ясовано особливості та інформаційний потенціал звітних документів НКДБ-МДБ УРСР, які зосереджені в ГДА СБУ у фонді Секретаріату ДПУ УСРР-КДБ УРСР для розкриття малодослідженої проблеми протистояння влади і селянства на території УРСР у другій половині 1940-х рр. Висновки. Отже, недолугим управлінням сільським господарством, нещадним податковим тиском та свідомим ігноруванням потреб населення в найнеобхіднішому, влада підштовхнула селян до відчайдушного свідомого і стихійного спротиву. Всією Україною ширилася антирадянська й антиколгоспна агітація як основна форма свідомого селянського опору. Селяни у західних областях України ще й долучилися до організованої збройної боротьби проти національного поневолення й запровадження колгоспного рабства. Приречені на голод і злидні, звичайні люди були змушені красти, грабувати, шкодити і вбивати, аби вижити чи помститися. Механізмом подолання спровокованої злочинності стала жорстока й невідворотна кримінальна відповідальність. Мізерна та ще й не гарантована натуральна оплата тяжкої колгоспної праці спричинила її масовий відвертий саботаж. Застосування державою адміністративного виселення за невідпрацювання мінімальної кількості трудоднів спонукали селян до важкого, але очевидного вибору між невдячною роботою в колгоспі і поневірянням на чужині.