Historical policy of the Czech Republic and Slovakia: experience and practices

Abstract

Метою статті є аналіз особливостей сучасної історичної політики східноєвропейських держав на прикладі Чехії та Словаччини, її взаємозв’язку з історією ХХ ст. Методологія: загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення) застосовувались для збору інформації та її аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що на основі зібраних матеріалів було проаналізовано особливості історичної політики Чехії та Словаччини; простежено спільні й відмінні риси такої політики; відзначено аспекти створення спеціальних організацій, що займаються політикою пам’яті, зокрема Інституту пам’яті нації (Ústav pamäti národa) у Словаччині як учасника ревізії історії Другої світової війни; роль Інституту дослідження авторитарних режимів (Ústav pro studium totalitnych režimів) у Чехії; зроблено висновки про стратегії розвитку та функціонування моделей історичної політики Словаччини і Чехії у порівняльній перспективі. Висновки. Протягом останніх трьох десятиліть комуністична тематика залишалася пріоритетною для чеської та словацької історичної політики, незважаючи на різноманітність інших аспектів. На прикладі аналізу діяльності проєкту “Пам’ять народу” та спеціальних організацій можна побачити, що увага зосереджується переважно на пам’яті про злочини комуністичного режиму. Дослідники відзначають успіхи історичної політики Чехії та Словаччини, що опосередковано підтверджується досягненнями обох країн після вступу до Європейського союзу. Головними темами у чеському й словацькому політичному та соціальному дискурсі є теми, пов’язані з Другою світовою війною, нацистською окупацією, радянським періодом, періодом розпаду Чехословаччини і сучасним життям країн у рамках Європейського Союзу. Історична політика пам’яті щодо зазначених тем у Чехії та Словаччині не обмежується лише участю зазначених інститутів і висунутими ними концепціями. Вивчення минулого проявляється у декомунізації історії, демонтажі радянських пам’яток, а також в активних дискусіях у ЗМІ. Роль цих дискусій у формуванні історичної політики є значною і потребує подальшого вивчення.