War Crimes during World War II in Ukrainian scientific and public discourses

Abstract

Мета роботи окреслити понятійно-категоріальну специфіку терміна “воєнний злочин”, його застосування у вивченні порушення норм міжнародного права. Окреслити тематичні та контекстуальні рамки вивчення проблематики воєнних злочинів в Україні під час Другої світової війни. Методологія дослідження. Для реалізації сформульованої мети при написанні статті використано комплекс загальнонаукових аналіз та синтез, індукція та дедукція) і спеціальних) (історико-правовий, історико-типологічний, історико-системний, ретроперспективний) методів наукового дослідження. Їхнє застосування разом уможливило здійснити науковий аналіз становлення поняття воєнного злочину у міжнародному гуманітарному праві, провести огляд української історіографії щодо проблематики воєнних злочинів у Другій світовій війні, виокремити проблемні питання, сформулювати висновки. Наукова новизна полягає у тому, що простежено процес утвердження поняття “воєнний злочиу” та “військовий злочин” у міжнародному гуманітарному праві, подано українське трактування цих понять. Комплексно окреслений дискурс дослідження воєнних злочинів в українській гуманітаристиці та в контексті вивчення соціально-політичних аспектів Другої світової війни, різних проявів масового насильства та політичного терору. Висновки. В українській історіографії протягом 1990-х – першої половини 2000-х років вийшла низка праць узагальнювального характеру, присвячених Другій світовій війні. Серед тем, які розглядалися у них, також є інформаційні довідки, розвідки, які стосуються порушення норм та звичаїв війни, екстремального насильства щодо цивільного населення, військовополонених. Однак більш системно вивчення проблематики воєнних злочинів на українських теренах відбувалось від середини 2000-х років. Важливими роботами про політику масового насильства та терору нацистів під час окупації у 1941 – 1945 років. є студії О. Лисенко, В. Василєва, колективні роботи за редакцією Г. Боряка, В. Смолій та ін. Більш детально ці питання, а також регіональний зріз репресивних практик (з-поміж іншого із ідеологічних міркувань) проти цивільних мешканців, а також знищення військовополонених, примусової мобілізації порушені у працях В. Шайкан, М. Шевченко, С. Гальчака, В. Левикіна, Т. Пастушенко та ін. Ще один тематичий зріз в українській історичній науці – дослідження “Надзвичайної державної комісії з встановлення та розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх посібників”, зокрема регіональний аспект її роботи. Однак у суспільному, науково-популярному дискурсі, а також в юриспруденції зростає зацікавлення проблематикою імплементації в сучасному законодавстві України норм міжнародного кримінального права, які стосуються проблематики воєнних злочинів, формування доказової бази щодо майбутнього притягнення Російської Федерації до відповідальності за злодіяння, здійснені в Україні від 2014 року, та головно в рамках повномасштабної збройної агресії.