Ukrainian-romanian relations in Bukovyna (the second half of the 19th - the beginning of the 20th century): stages, key problems, searches of a compromise

Abstract

Мета дослідження – розкрити динаміку українсько-румунських взаємин на Буковині впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст., визначити найважливіші питання, навколо яких відбувалася конкурентна боротьба та підсумувати стан відносин між обома народами напередодні Першої світової війни. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, застосування історико-генетичного та історико-проблемного методів. Автори керувалися методологічними підходами, пов’язаними з вивченням міжнаціональних відносин у Центральній Європі другої половини ХІХ – початку ХХ ст., процесами формування модерних націй у цьому регіоні. Зокрема, українсько-румунські відносини досліджуються крізь призму теоретичних конструкцій пов’язаних з історією багатонаціональних регіонів Австро-Угорщини, особливостями етнополітичної ситуації на Буковині в зазначений період. Наукова новизна. Вперше в українській історіографії всебічно проаналізовано цілу низку аспектів взаємин між українцями та румунами на Буковині зазначеного періоду. Висновки. Українсько-румунські відносини на Буковині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. пройшли декілька етапів. На початках спостерігалася значна перевага румунів завдяки наявності в них такої впливової сили як великі землевласники. Перший період з середини століття і до кінця 80-х рр. позначився відсутністю українських депутатів у Буковинському сеймі та австрійському парламенті, поодинокими спробами українців відстоювати свої інтереси. Другий період охоплює період з 90-х рр. ХІХ ст. до початку ХХ ст. У цей час українці змогли обрати національно свідомих депутатів Буковинського сейму. Основна боротьба була перенесена в стіни вищого представницького органу краю. Однак у цей час відбувся розкол серед українських депутатів, що значно ослабило можливості відстоювати національні інтереси Третій період охоплює час від 1902 – 1903 рр. до початку Першої світової війни. На цьому етапі українсько-румунські відносини найбільше торкалися питань реформування суспільних відносин в краї, зміни виборчого закону до сейму і сільських громад, встановлення паритету в православній церкві тощо. Активність та організованість українців значно зросла, що сприяло посиленню їхніх позицій в українсько-румунському суперництві. Напередодні Першої світової війни було досягнуто паритету за впливом на ухвалення більшості рішень, які стосувалися суспільних проблем. Хоча у ряді випадків суперечки набували досить гострого характеру, обом народам було притаманне бажання розв’язувати міжнаціональні проблеми шляхом використання конституційних методів, дискусій у Буковинському сеймі, на шпальтах газет, або за рахунок звернень до органів влади різного рівня чи судових установ. Цим Буковина відрізнялася від деяких інших коронних країв Австро-Угорщини, де міжнаціональні відносини виходили за рамки правових дій. Не всі проблеми в українсько-румунських відносинах були розв’язані належним чином, але прогрес був очевидним, було нагромаджено цінний досвід підходів до подолання міжнаціональних проблем у рамках чинного законодавства, що не втратило свого значення і для наших днів.