Людина в просторі новітніх технологій: діалектика суб'єкта та об'єкта

Abstract

Метою статті є аналіз взаємодії новітніх технологій і людини в контексті діалектики суб’єкта та об’єкта як фундаментального філософського принципу, обґрунтування можливостей розв’язання проблем і суперечностей, які при цьому виникають. Методологія. Засобами досягнення поставленої мети постає сама діалектика, виражена через необхідні категоріальні зв’язки. Поєднання методів філософської антропології, філософії техніки та технологій дало змогу звернути увагу на важливі аспекти ситуації людини в технологічному середовищі. Наукова новизна. Ситуацію перебування людини в технологічній реальності, на наш погляд, не можна зводити або до суб’єктивного, або до об’єктивного, адже є небезпека усунення не тільки протилежного поняття, але і руйнування того поняття, до якого все зводиться. Відносини між людьми, технологіями і світом потрібно розуміти як симбіотичні та опосередковані, а не розділені та інструментальні. Розв'язання проблеми становлення суб’єктності розвитку людства повинно спиратись на культуру проєктування «людиновимірних систем». Тенденції приниження вартостей суб’єкта в людині створює її «одномірність», яка або блокує процеси вираження багатства суб’єктивного світу, або обмежує можливості розвитку особистості. Висновки. Хоч технологія являє собою складну систему, яка здатна до зміни об’єктів будь-якої природи, усвідомлена людська діяльність є істинним суб’єктом. Важливо розуміти, що матеріальність технологічної цивілізації не уневажнює її культурної, людської основи. Характеристики, які роблять нас особистостями будуть і надалі проявлятись в наших відносинах з технікою та сучасними технологіями, збереження стійкої рівноваги яких залежить тільки від людини.