Антропологічний матеріалізм Фоєрбаха як фантомна релігія сучасного світу

Abstract

Мета роботи – показати і обґрунтувати квазірелігійний характер сучасного антропологізму, звертаючись до філософських поглядів Людвіга Фоєрбаха і таких антропологічних проєктів, як трансгуманізм і постгуманізм. Методологія. Оскільки поставлене завдання містить два фокуси уваги, подвійними є способи реалізації: історико-філософська складова вимагає постановки у центр текстів, що передбачає поглиблене рефлексивне прочитання, коли максимою постає гранична увага до думки автора з метою не так інтерпретації, як спроби розуміти; діагностика сучасності не спирається на тексти, маючи завданням осмислити невербалізований смисл, отже у досвіді міркування спирається не так на слова-поняття, як на самі предмети, отже робить видимим те, що не видиме поза філософським дискурсом. Наукова новизна. Антропологічний матеріалізм Фоєрбаха розглянуто у контексті такої діалектики гуманізму, коли піднесення людини і постановка її у центр земного буття понижує ранг людини до чисто природного існування. Логічно виважена вимога не нехтувати цілісною конкретністю людини, що висловлюється як ствердження природності людини, порушує повноту всебічної конкретності: спираючись на Геґелівську трактовку абстрактного як однобічно-урізаного, Фоєрбах відриває чуттєвість від мислення, у протиставленні якому чуттєвість стає також абстрактним началом. Внаслідок цього відбувається смисловий зсув, який не так легко помітити: гуманістичне мислення усе перетворює на засіб для ствердження людини, що виразно засвідчене у такому сучасному варіанті гуманізму як трансгуманізм. Висновки. Трансгуманізм, що ставить завдання зміни людської природи, набуває форми людинобожжя, і цим здійснюється фундаментальна підміна – турбота про оновлену звільнену людину майбутнього обертається презирством і нехтуванням свободою людини, перетворенням її на істоту повністю маніпульовану і залежну від проголошених у часи її життя «прогресивних» ідей.