Форми прояву науки. Частина перша. Наука як знання

Abstract

Мета статті – осмислення науки як складного соціокультурного утворення, змістовним полем якого виступає знання, що вирізняється об’єктивністю та доказовістю, має власну структуру і форми існування. Методологічні засади дослідження. Автор формулює основні критерії, з позицій яких існує можливість подивитись на знання під різними кутами зору: в контексті причин його виникнення і функціонування, способів обґрунтування, об’єктів відображення, зв’язку з практикою, зв’язку у знанні чуттєвого і раціонального та емпіричного і теоретичного. Окрема увага приділяється власне науковому знанню: його відмінності від усіх інших форм знання, основним галузям науки, історичним етапам її функціонування, способам існування. Означена методологія дозволила відтінити системний характер науки та дати її загальну характеристику. Наукова новизна. Акцент робиться на знаннєвому аспекті науки, особливостях її методології, принциповій відмінності від інших форм знання. Проводиться думка, що науку значною мірою визначає її методологія, яка в статті постає як нерозривна єдність вихідних принципів пізнання та пізнавальних методів.І перші, і другі вирізняються відповідною обґрунтованістю, що далеко не завжди характерне ненауковим формам пізнання. Відстоюється позиція, що наука в строгому розумінні слова формується у Європі у Новий час. Знання, накопичене людством до цього, яке в певній мірі має науковий характер, називається переднаукою. Аргументуються причини становлення власне науки. Висновки. Наука – утворення, що функціонує у суспільстві щонайменше у чотирьох основних проявах: вид пізнавальної діяльності, який здійснюють спеціально підготовлені фахівці (науковці); особливий вид знання, що відповідає критеріям науковості; соціальний інститут; сфера суспільної свідомості.Кожен з цих проявів має власну специфіку, а визначальну роль відіграє характер знання.