Проблема щастя в концепціях античних філософів

Abstract

Метою статті є аналіз поглядів античних філософів на розуміння концепту щастя та усвідомлення еволюціонування цього поняття в контексті сьогодення. Методологічною основою дослідження стали: історико-філософський, герменевтичний, компаративістський, біографічний, діалектичний методи та метод філософської антропології як метаантропології. Наукова новизна. З початку VI ст. до н.е. і до кінця VI ст. н.е. античність переживає суттєвий трансформаційний етап у цивілізаційному розвитку завдяки активному обміну досягнень шкіл різних країн та народів, що приводить до концентрації знань та підходів у всій своїй різноманітності та протиріччях у більш активних мислителей, які завдяки розвитку філософської думки починають суттєво впливати на становлення світогляду людей, їх особистості, спосіб мислення та взагалі на організацію суспільних процесів. Також це допомагає в усвідомленні бажання розібратися, чим є щастя для людини, від чого воно залежить і як воно впливає на суспільство і буття людини. Висновки. Філософія античності розвивалася в започаткуванні різних філософських шкіл і напрямків наук. Мислителі шукають, сперечаються, знаходять та знову шукають відповіді на основні питання буття людини, починають більш усвідомленно будувати культурний діалог між собою та розбиратися із приорітетами цінностей, заохочуючи мислити і аналізувати своє життя і досягати більшого. Завдяки необхідності шукати рішення на перетині суперечностей, вони виходять за межі буденного буття та буденного світогляду й філософують і живуть, спираючись на цінності особистісного та філософського світогляду. Філософів із буденним світоглядом – некритичним, несамостійним, нетворчим, – практично немає. По суті, вся антична філософія становить неперевершений фундамент розвитку філософської думки, який потім дає направляючу структуру та вектор для розвитку мислення людей протягом всієї історії людства. Без докладного аналізу головних ідей класиків античності неможливо зрозуміти розвиток світової думки і суспільства та побудувати всеосяжний і водночас практичний підхід для гармонізації людського буття.