Громадянське виховання як складова освітньої політики Української народної республіки

Abstract

Мета статті – проаналізувати зміст і напрями громадянського виховання в освітній політиці УНР, з’ясувати його ідейні засади, цілі та практичні форми реалізації у контексті загальноєвропейських тенденцій початку ХХ ст. Методологія дослідження базується на загальноприйнятих принципах науковості, об’єктивності, історизму, методах зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Наукова новизна. У статті проаналізовано ідеологічні засади громадянського виховання в УНР, реформування системи освіти та створення умов для громадянського виховання. Показано практичну реалізацію громадянського виховання через шкільне самоврядування та демократизацію навчального процесу. Висновки. Громадянське виховання в освітній політиці УНР 1917–1918 рр. було важливою складовою державотворчого процесу. Через реформування структури школи, упровадження самоврядування, активізацію позашкільної освіти й розвиток педагогічної думки уряд УНР намагався виховати нову генерацію громадян – моральних, відповідальних і патріотичних, здатних усвідомлено брати участь в розбудові демократичної та незалежної України. Освітня політика УНР заклала підвалини національно-демократичної моделі освіти, в основі якої лежала єдність інтелектуального, морального та громадянського розвитку. Практична реалізація громадянського виховання в освітній політиці УНР 1917–1920 рр. стала першою спробою створити національну систему освіти, засновану на демократичних, гуманістичних і національних принципах. Попри короткий період існування держави, ці ідеї мали довготривалий вплив на українську педагогіку і залишаються актуальними у сучасному дискурсі громадянської освіти. Концепція виховання громадянина – морально вільної, соціально активної особистості – згодом стала основою для українських педагогічних програм доби відновлення державності у 1990-х рр. та в сьогоденні.