Вербалізація фронтового щодення: лексико-стилістичний аспект (на матеріалі роману Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою»)

Abstract

Автор пропонованої статті звертається до питання мовної репрезентації фронтового життя в романі Олександра Вільчинського «У степу під Авдіївкою», оскільки важливим є глибше розуміння проблеми вербальної представленості війни в художній літературі загалом й осягнення своєрідності її авторського сприйняття Олександром Вільчинським та його відтворення засобами поетичної мови зокрема. Мета розвідки – схарактеризувати мовні одиниці, за допомогою яких у романі «У степу під Авдіївкою» описане фронтове повсякдення. Визначена мета передбачає виконання таких завдань: виявити і систематизувати одиниці мови, що є індикаторами фронтового життя, проаналізувати їхні стилістичні функції як інструментів створення ефекту документальної достовірності й увиразнення художньої оповіді. За результатами здійснених спостережень автор статті з’ясував, що для вербалізації фронтового повсякдення українських воїнів у романі «У степу під Авдіївкою» Олександр Вільчинський використовував військову термінологію (ЛСП ‘зброя’ (ЛСГ «артилерія», «стрілецька зброя», «боєприпаси», «процес застосування зброї», «наслідок застосування зброї»), ‘військове спорядження’ (ЛСГ «назви одягу і взуття», «назви захисної амуніції»), ‘назви учасників бойових дій’, ‘військова техніка і транспорт’, професійний сленг військових, кодові слова-евфемізми, оніми (антропоніми (позивні і справжні імена героїв), топоніми, урбаноніми та ін.), обсценні та пейоративні лексеми. Названі мовні одиниці виступають індикаторами фронтового життя і виконують функції фактографічності й документалізації (термінолексеми, оніми), глибокого занурення в події твору (позивні, кодові слова-евфемізми), дегуманізації образу ворога і психоемоційного розвантаження (обсценна і пейоративна лексика). За допомогою окреслених мовних одиниць як трансляторів особливих сенсів письменник не лише описує реалії життя на фронті, але й творчо осмислює його, перетворюючи специфічні номінації на оригінальні мовно-художні деталі і стилістичні засоби, що набувають естетичного значення, і цим сприяє повноті розуміння читачем усіх зображуваних подій та глибинному осягненню авторських міркувань щодо порушуваних у творі проблем.